Українські народні лічилки допомагають швидко й чесно визначити ведучого, розподілити ролі або обрати учасників для команди. Їх легко промовляти вголос, а ритм і повтори роблять такі віршики зручними для дитячих ігор, занять та руханок.
Як використовувати народні лічилки та змовки у дитячих іграх
Лічилка — це короткий римований віршик, за допомогою якого діти визначають ведучого. Учасники стають у коло, а ведучий промовляє текст і по черзі торкається кожної дитини. На кого припадає останнє слово або склад, той виходить у центр і водить у грі.
Для чесного рахунку ведучий має торкатися рукою кожного гравця в однаковому ритмі. Не можна пропускати дітей, двічі рахувати одну й ту саму дитину або пришвидшувати останні слова, щоб результат припав на потрібного учасника. Рахунок починають з будь-якої дитини, але рухаються по колу в одному напрямку.
Лічилка може працювати інакше: після кожного завершення віршика дитина, на яку випало останнє слово, виходить із кола. Гру повторюють, доки не залишиться один учасник. Такий спосіб підходить для вибору ведучого у квача, жмурках або рухливих іграх на подвір’ї.
Змовки — це традиційний спосіб жеребкування, коли двоє капітанів по черзі розбирають гравців до своїх команд. Один капітан запитує: «Золоте яблучко чи срібне серденько?», а дитина обирає один із варіантів і переходить до відповідної команди. Так розподіл відбувається без суперечок і довгих домовленостей.
Короткі народні лічилки для найменших дітей 2-4 років
Для дітей віком 2–4 роки краще обирати короткі тексти з простими словами, чітким ритмом і повторами. Дорослий може промовляти лічилку повністю, а дитина — повторювати останній рядок або окремі слова.
Похилилась трохи боком,
Похилилась до води.
Ти лови!
Поїхали по зайчики
Одно, двоє, п’ять.
Такі очі, як моргулі,
Чинки, чинки —
Такі очі, як мисчинки,
Чата, чата —
Такі очі, як горщата.
Повтори допомагають малечі запам’ятовувати нові слова, чути наголос і тримати ритм. Під час промовляння можна плескати в долоні, тупотіти або легко торкатися іграшок у такт. Довший віршик «Раз і два — росла трава» краще залишити для дітей, які вже впевнено слухають послідовність чисел.
Традиційні лічилки з числами та рахунком від одного до десяти
Лічилки з числами добре підходять для середніх і старших груп дитсадка, а також для учнів 1–2 класів. У них дитина чує послідовність чисел і водночас виконує правило гри: передає хід, шукає зайчика або визначає того, хто водитиме.
Три, чотири — вийшли звірі,
П’ять, шість — пада лист,
Сім, вісім — птахи в лісі,
Дев’ять, десять — це сунички
Підвели червоні личка.
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути, що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувати:
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Зараз я іду шукать!
Мене грамоти учили:
І читать, і писать,
І на конику скакать.
три, чотири — покосили,
п’ять — на сонечку сушили,
шість — в копичку поскладали,
сім — корівку годували,
вісім — молочко давала,
дев’ять — діток напувала,
десять — привела телятко,
починаймо все спочатку.
Такі віршики поєднують гру з легким закріпленням порядкового рахунку. Ви можете рахувати дітей, іграшки, кроки або рухи під час зарядки. Після кількох повторів запропонуйте дитині самій називати числа від одного до десяти.
Класичні фольклорні віршики про птахів і лісових звірят
Лічилки про зайця, лиса, кота, ведмедя та птахів легко сприймаються дітьми через рухливі образи й кумедні ситуації. Їх зручно використовувати під час квача, хованок, ігор із бігом або вибору першого учасника.
Довгі вуха, куций хвіст.
А ти далі не втікай,
Рахувати починай.
Раз, два, три —
Вийди ти.
Зі ста лічилок.
Зійшлися діти,
Давай лічити.
Бо кожна бджілка,
Немов лічилка:
Кого укусить —
Жмурити мусить!
Кличе хлопців на роботу.
Хлопці кажуть: «Не піду!»
Бусол каже: «Заплачу!»
Кидай грошик додолу,
А ти виходь з колу!
Поламав п’ять коліс,
Треба стати погадать,
Скільки йому грошей дать.
Сіє муку калиткою.
Ведмідь каже: «На хліб? На хліб?»
Зайчик вушками — тріп та тріп.
Ходиш по ярмарку,
Не купуєш, не торгуєш,
Тільки робиш сварку.
Динамічний гумор допомагає дітям швидко запам’ятати ці тексти. Під час гри можна додати прості рухи: показати руками довгі вуха зайця, помахати крилами бджілки або пройтися, як бусол. Так лічилка стає короткою руханкою перед основною грою.
Старовинні українські лічилки-жмурилки та забавлянки для хованок
Старовинні лічилки-жмурилки мають незвичні слова, діалоги та образи з народного побуту. Їх можна читати перед грою в жмурки, хованки або квача, а завершальний рядок використовувати для вибору того, хто водитиме.
За лісами
Стоїть бочка
З пирогами.
Раз, два, три —
То жмурити будеш ти!
Та поставили куреник.
У куренику сидять,
По варенику їдять.
Через море їхало,
Золото, срібло везло.
Подоляночко, вставай,
Свого перстеня шукай.
Де була?
— У лісі.
— Що їла?
— Горісі.
— Чим кусала?
— Зубами.
— Куди клала?
— До мами.
Їли вареники.
Еники-беники, квас:
Будеш водити у нас!
У цих текстах можна зберігати народну вимову й ритм, навіть якщо окремі слова здаються дітям незнайомими. Пояснювати кожен образ перед грою не потрібно: достатньо прочитати лічилку повільно, а потім повторити її разом. Для молодших дітей обирайте варіанти з чотирма–шістьма короткими рядками, а довші діалоги залишайте для старших дошкільнят і школярів.