Шиншила — тихий і охайний гризун з нічною активністю. Вона живе довго і прив’язується до господаря, але пробачає мало помилок у догляді. Спека, мокра шерсть і неправильна їжа шкодять їй швидше, ніж ви помітите. Нижче — прості правила, які допоможуть вам облаштувати безпечний дім для звірка.
Температурний режим і захист від перегріву
У кімнаті, де живе шиншила, тримайте +18…+20°C. Це найзручніший для неї холодок. Межа +22…+25°C ще допустима, але вище +25°C тіло вже перегрівається. Позначка +30°C смертельно небезпечна, звірок може загинути за лічені години.
Шиншили не мають потових залоз. Тобто вони не вміють потіти, як людина. Густе хутро тримає тепло всередині і не дає тілу охолонути. Думка, ніби пишна шерсть рятує і від морозу, і від спеки, — хибна і дуже ризикована.
Для квартири влітку кондиціонер — не комфорт, а умова життя шиншили. Без нього кімната в спеку легко набирає +27…+30°C. Якщо кондиціонера немає, заводити шиншилу не варто.
Клітку ставте подалі від сонця з вікна, гарячих батарей і протягів з дверей. Поруч не має бути обігрівача чи телевізора, який гріється. Вологе і задушливе повітря теж шкодить диханню.
Тепловий удар видно одразу. Звірок стає млявим, лежить на боці, важко дихає. Вуха червоніють і стають гарячими, можуть початися судоми. Перенесіть тваринку в прохолодну кімнату. Прикладіть до вух і лапок тканину, змочену прохолодною водою, тільки не крижаною. Поставте поруч пляшку з холодною водою, загорнуту в рушник, і одразу телефонуйте ратологу, тобто лікарю, який лікує гризунів.
Вимоги до клітки та внутрішнє облаштування
Шиншила стрибає вгору, а не бігає по підлозі. Тому житло має бути високим, схожим на вежу. Для однієї тваринки основа потрібна не менше 50х50 см, а висота — від 100 см. Тісна низька клітка для хом’яка не підійде.
Усередині зробіть кілька рівнів, щоб звірок стрибав поверхами і відпочивав угорі. Беріть метал і дерево, сітку з дрібними отворами. Пластикові деталі вона швидко згризе, а гострі краї поранять лапи.
- Дерев’яні полички та сходинки для вертикального пересування
- Дерев’яний або керамічний будиночок для схованки
- Навісна кулькова або ніпельна напувалка із зовнішнім кріпленням
- Підвісна важка годівниця (керамічна чи металева, яку тварина не зможе перекинути або згризти)
- Сінник для чистого сухого сіна
- Мінеральний або крейдяний камінь для сточування зубів
- Купалка з високими бортами та спеціальним піском
- Безпечний підстилковий матеріал (деревна стружка листяних порід або гранули)
Полички робіть тільки з безпечних листяних порід, наприклад з берези та яблуні. За належних умов і в просторому житлі шиншила живе 15–20 років, а окремі звірки й довше. Підстилку міняйте 1–2 рази на тиждень, а годівницю і напувалку мийте щодня.
Раціон шиншили та вибір безпечних кормів
Сіно — головна їжа. Воно лежить у сіннику цілодобово, свіже і сухе. Раз на день насипайте приблизно 2 столові ложки спеціального гранульованого корму для дорослої шиншили. У напувалці завжди тримайте чисту фільтровану воду.
Зуби в шиншили ростуть усе життя. Без твердої їжі вони відростають занадто довгими. Тому в клітці завжди лежать камінь для сточування і сухі чисті гілочки для гризіння.
| Категорія / Продукт | Безпечність та рекомендації |
|---|---|
| Безпечні гілки для сточування зубів | Береза, яблуня, верба, малина, смородина, тільки сухі й чисті |
| Заборонені породи дерев | Сосна, ялина через смоли, дуб через надлишок дубильних речовин, акація, бузина, кипарис, клен — токсичні для шиншил |
| Соковиті корми та свіжі фрукти | Категорично заборонені, свіжа капуста і сирі соковиті яблука викликають небезпечне здуття та бродіння в кишківнику |
| Безпечні ласощі в обмеженій кількості | Сушені ягоди шипшини, сушене листя кропиви чи кульбаби, не частіше 1-2 разів на тиждень по шматочку |
Годуйте ввечері, коли звірок прокидається. Новий корм вводьте маленькими порціями протягом тижня. Не залишайте в годівниці вологі залишки, вони швидко псуються.
Купання в піску та особливості гігієни
Мити шиншилу водою заборонено. Хутро настільки густе, що вода доходить до самої шкіри. Удома воно майже не сохне. Мокрий звірок мерзне, застуджує легені. На шкірі легко заводиться грибок.
Для чищення беріть тільки спеціальний пісок для шиншил. Це дуже дрібний вулканічний пісок або пил з мінералу цеоліту. Він вбирає жир і бруд. Звичайний річковий чи будівельний пісок не годиться. Його крупинки ламають тонкі волоски і дряпають шкіру.
Купалку з високими бортами або закриту банку ставте 2–3 рази на тиждень на 20–30 хвилин. Потім пісок прибирайте. Якщо тримати його в клітці постійно, шкіра пересохне. До того ж він швидко забруднюється послідом.
Пісок просіюйте через сито і міняйте, коли стане сірим. Саму купалку мийте і добре сушіть. Чисте хутро пишне, без ковтунів і запаху.
Поведінка, приручення та помилки в утриманні
Шиншили — сутінкові і нічні тварини. Удень вони міцно сплять. Активність починається ввечері, десь після 20:00. Почуєте тупіт, стрибки і гризіння. Клітку краще не ставити у спальні, бо шум заважатиме вам спати.
Не купуйте пластикову кулю для прогулянок. У ній жарко, мало повітря, звірок швидко перегрівається і задихається. Шлейка з повідцем теж під забороною. Скелет у шиншили крихкий, тісний ремінець легко ламає ребра.
- Дайте тваринці 5-7 днів на адаптацію в тиші після переїзду в новий дім
- Привчайте до рук поступово, пропонуючи шматочок сушеної шипшини з долоні без різких рухів
- Випускайте на прогулянку по кімнаті лише під постійним наглядом, попередньо сховавши всі електричні дроти, кімнатні рослини та токсичні предмети
Стрес видно по поведінці. Наляканий звірок ховається, тремтить, скидає клаптики шерсті. Так буває від гучних звуків і хапання зверху. Говоріть тихо, підходьте збоку і давайте понюхати руку.